Нетрадиционная медицина. Народная медицина

Захворювання характеризується запаленням плеври; може спостерігатися при всіх захворюваннях легенів або як прояв якого-небудь загального захворювання (частіше за весь туберкульоз або ревматизм). Розрізняють сухий (фіброзний) і ексудативний (выпотной) плеврити.
Плеврит сухий. Причинами захворювання можуть бути туберкульоз легенів, стрептококова або пневмококова інфекція. Нерідко спостерігається при ревматизмі, деяких інших колагенозах (системний червоний вовчак, системний васкуліт і ін.), легеневих ускладненнях і патології черевної порожнини (піддіафрагмальний абсцес).
Симптоми. Різкий біль в грудній клітці, що посилюється при диханні і кашлі, сухий, надсадний кашель, шум тертя плеври на стороні поразки і обмеження рухливості легенів. Температура тіла нор­мальная або субфебрильна, рідко перевищує 38 0С. У крові – незначи­тельный лейкоцитоз, підвищена СОЕ.
Діафрагмальний сухий плеврит виявляється болем в підребер’ї і в області нижніх ребер, що посилюється при диханні. Внаслідок цього дихання у хворих майже виключно реброве, прискорене.
Плеврит ексудативний. Захворювання в більшості випадків туберку­лезного походження. Зустрічається при ревматичних поразках (в розпал пневмонії), емболічних інфарктах легені і інфарктних пнев­мониях, раку легені.
Симптоми. При гострому розвитку захворювання температура 39-40 °С, нерідко з ознобом, біль в грудній клітці (у відповідній половині), особливо при диханні, пітливість, виражена слабкість, кашель, частіше сухий, хворобливий. Розвивається задишка (30-40 дихань в хвилину). Уражена половина грудної клітки відстає при диханні. При рентгено­логическом дослідженні грудної клітки виявляють гомогенні за­темнение. У крові – лейкоцитоз, підвищена СОЕ.
Лікування. При виключенні туберкульозу лікування направлене на надання загальнозміцнюючої і протизапальної дії, прискорення вос­становления нормального дихання, попередження утворення сраще­ний. Якщо плеврит ревматичний, туберкульозній етіології, показано лікування основного захворювання.
Фітотерапія. Народна медицина рекомендує:
1. Вранці, вдень (у обід) і увечері за 20 мін до їжі при сильному кашлі і підвищеній температурі приймають:
а) по 1 десертній ложці – для дорослих і по 1/2-1 чайній ложці (залежно від віку) – для дітей наступної суміші: 15 грама гвоздики, 15 грама кориці і 15 грама мускатного горіха розтерти в порошок і змішати з 250 грамом бджолиного меду, предвари­тельно куховарського на водяній лазні протягом 10 мін;
б) по 1 столо­вой ложці – для дорослих і по 1/2-1 чайній ложці – для дітей следую­щей суміші: 500 грама подрібненої ріпчастої цибулі, 1 столову ложку льня­ного сім’я і 1 чайну ложку сім’я анісу залити 1 л води і кип’ятити 20 мін на повільному вогні, потім додати 2 столових ложки бджолиного меду і по 1 столовій ложці (без верху) подрібненого листя і квіток материнки, кип’ятити ще 10 мін, остудити, процідити. Приймати 3-4 рази на день.
2. Через 10 мін після прийому одного з вказаних засобів приймають:
а) по 1 стакану – для дорослого і по 1/4 стакана – для дитини відвару базиліка (листя і квітки); 2 столових ложки базиліка залити 0,5 л киплячої води, додати 1 столову ложку бджолиного меду, кип’ятити 10 мін, остудити, процідити;
б) відвар: по 1 столовій ложці кореня алтея і льняного сім’я, 1 чайну ложку плодів анісу і 1/2 чайної ложки свіжоподрібненої гірчиці залити 1 л води, додати 2 столо­вые ложки бджолиного меду, кип’ятити 10 мін на слабкому вогні і відразу процідити. Пити теплим, оскільки льняне сім’я набуває консистенції желе.
3. При високій температурі через 2 ч після їжі приймають дорослі по 1 десертній ложці, а діти по 1/4 – 1/2 чайної ложки (залежно від віку) наступної суміші: у 250 грамів чистого бджолиного меду (предвари­тельно провареного на водяній лазні протягом 10 мін) додають 1 сто­ловую ложку (без верху) розтертого в порошок насіння льону, по 1/2 чайної ложки мускатного горіха і порошку амонія хлориду, 1/4 чайної ложки (врівень з краєм) винної кислоти.
4. Разом з сумішшю випивають:
а) по 1 стакану – для дорослих і по 1/4 стакана – дитині такого відвару: 1 очищене кисле яблуко, 2 столо­вые ложки листя ожини і 2 столових ложки листя лісової суниці залити 0,5 л киплячої води, кип’ятити на слабкому вогні 5 мін, остудити і процідити;
б) відвар з наступного збору рослин:
Реп’ях, трава 50 грама
Алтей, корінь 45 грама
Сосна, нирки 50 грама
Бузина, квітки 45 грама
Шавлія, трава 30 грама
Шандра звичайна, трава 40 грама
Мати-й-мачуха, листя 50 грама
Материнка, трава 45 грама
Солодка, корінь 40 грама
Все подрібнити, добре перемішати, 2 столових ложки суміші залити 0,5 л киплячої води, додати 1 столову ложку меду і кип’ятити на слабкому вогні 10 мін, остудити, процідити. Приймати дорослим по 1 стакану, дітям (залежно від віку) – по 2–3 столові ложки.
Увечері перед сном при замку (навіть одноденному) роблять теплу клізму з чаю ромашки (2 столових ложки квіток ромашки заварити 0,5 л окропу, наполягти 20 мін в закритому посуді, процідити). Для дорослих – з 1 л, для дитини – з 250-500 мл (залежно від віку).
Дієта. Вегетаріанське, молочно-рослинне живлення з великою кількістю фруктів і овочів. Блюда недосолювати і помірно підкисляти лимоном або чистим винним оцтом. Гостре, алкоголь і тютюн не вживати! Палити і розпивати спиртні напої в кімнаті хворого не дозволяється. При звичайному живленні перед обідом і вечерею для збудження апетиту з’їдають без хліба 1-2 печених цибулини (печуть, як яблука, але без цукру) або салат з однакової кількості натертих на терці селери, моркви і яблук. На обід можна дати 50-100 грама баранини, телятини, птахи або свіжою риби, варених або печених, але не смажених. На вечерю блюда без м’яса: кисле молоко, овочеві, борошняні блюда і компоти з малою кількістю злегка зажареного хліба. Після їжі прийняти 1 чайну ложку меду, заздалегідь провареного на водяній лазні, змішаного з натертим разом з шкаралупою кінським каштаном (на кінчику ножа) і порошком з яєчної шкаралупи (така ж кількість). Після цього випити 1-2 столових ложки – для дорослих і 1-2 чайних ложки – для дітей свіжої хлібної закваски, приготованої за 4 ч до застосування, приправленої 1 десертною ложкою порошку з шипшини, невеликою кількістю фруктового соку або водою з медом або цукром (до отримання чистого і солодкого напою).
Замість води, якщо випитих відварів недостатньо, п’ють: а) вівсяне молоко – 4 столових ложки очищеного вівса залити 1 л води і кип’ятити до розварювання вівса. Потім остудити і процідити шляхом віджимання; пити, підсолодивши медом, заздалегідь провареним на водяній лазні в тече­ние 10 мин. Напій дуже корисний, його вживають протягом 2-3 мес без перерви; б) відвар трави мати-й-мачухи – 2 столових ложки залити 0,5 л окропу і кип’ятити на слабкому вогні протягом 5 мін, потім остудити і процідити.
При плевриті дуже корисно приймати сирі соки в таких комбинаци­ях: морквяний і селеровий – по 230 грамів; морквяний і ананасний – по 250 грамів; морквяний – 170 грама, буряковий і огірковий – по 140 грамів; морков­ный – 230 грама, селеровий – 170 грама, сок петрушки – 60 р.
Водолікування і інші методи. У гострій стадії заболева­ния, разом з лікарською і дієтотерапією, застосовують гірчичники, сухі банки, компреси. Так, після очисної клізми, якщо вона була необхідна, роблять паровий компрес на хвору половину грудей (від хребта до грудей): мішечок шириною 6-8 см, горизонтально про­строченный через 1 см, наповнюють приємно гарячішим злитиму. Тримають близько 30 мин. Після компресу на цю ж сторону накладають шматок перкалі, змащений чистим бджолиним медом і злегка посипаний порошком амонія хлориду, або мішечок, наповнений теплою припаркою, приго­товленной з 4-6 столових ложок солі, 1-2 столових ложок кукурудзяної муки (для усунення зайвої вологи припарки) і оцту, перемішаних до утворення густої кашки. З внутрішньої сторони мішечок злегка змащують медом. Одночасно на живіт накладають компрес, смо­ченный в прохолодній воді з оцтом (1:1). На потилицю – мішечок зі свіжими хлібними дріжджами. Тримають цілу ніч або поки терпить хворий.
У народі при сильному головному болі ставлять «шапку» з сирого карто­феля, що натертого на крупній терці, наполіг протягом 30 мін на 50 грамів столового оцту і після цього добре віджатого. Поверх «шапки» накла­дывают газету і надягають шерстяну шапку. Тримають цілу ніч або поки терпить хворий.
Вранці, краще всього під ковдрою, обтирають пахвові ямки, груд­ную клітку і живіт прохолодною водою, потім витирають досуха. Після цього: а) у важких випадках – застосовують ті ж засоби, які указа­ны для застосування перед сном (тримають близько 7 ч), або носять протягом всього дня «жилет», наповнений куховарською сіллю; б) у легших випадках – надягають на голе тіло і носять на грудній клітці «жилет» з гофрованого паперу або газети, продірявленою голкою, або масля­ный компрес, змащений свіжим несолоним жиром, посипаним дрібною морською або куховарською сіллю, або сіткою (брижею) внутрішнього жиру, або пластир з алканы фарбувальної.
Після зниження температури роблять масаж грудної клітки ежеднев­но; душ дощової температури 35–36 0С по 2-3 мін щодня; обтира­ния, обливання часткові температури 34-35 0С.
Після стихання болю проводять лікувальну дихальну гімнастику, завдання якої – надання протидії формуванню плевральних сраще­ний, активізація крово- і лімфообіги, відновлення функції зовнішнього дихання. Лікувальну гімнастику слід починати з початкового положення лежачи на хворому боці.
У Китаї народні лікарі при сухому і ексудативному плевриті проводять лікувальну гімнастику в наступному порядку:
1-е вправа: у ліжку в положенні лежачи на спині, руки по швах, очі закриті, зробити глибокий вдих, затримати дихання на 10-15 з, потім поволі видихати повітря, склавши губи трубочкою; повторити 5 разів.
2-е вправа: лягти на хворий бік, наприклад правий. Долоня подло­жить під голову, ноги зігнути в колінах під кутом меншого 90 °. Ліву руку покласти уздовж тулуба. Робити вдих і видих, як в першій вправі.
3-е вправа: лягти на здоровий (лівий) бік, ліву руку покласти під голову, коліна злегка зігнути. Праву руку покласти уподовж тулови­ща. Робити вдих і видих, як в першій вправі.
4-е вправа: сісти на ліжку, під ноги підставити невеликий стільчик, руки покласти на коліна, закрити очі, зосередити внима­ние на тому, як проходить повітря при вдиху, як наповнюються легені повітрям. Затримати дихання після вдиху на 10-15 з і поволі зробити видих; повторити 5 разів.
Таким чином легені – передня частина, праві і ліві долі і вер­хушки – повністю провентилюються, а м’язи грудної клітки візьмуть активну участь в акті дихання. При виконанні вправ можливі відчуття легкої хворобливості, відчуття натягнення, тяжкість в хворій половині грудної клітки. Після двох вправ біль майже не беспоко­ит. Вправи, що збільшують рухливість діафрагми, грудної клітки і легенів, сприяють активній участі плеври в розсмоктуванні экссу­дата і зворотному розвитку ще неміцно сформованих плевральних відкладень. Крім того, вправи сприяють ліквідації ділянок гіповентиляції, ателектазів і профілактиці їх появи, створюють усло­вия для нормалізації газообміну.
Після чотирьох вправ китайської гімнастики виконують следую­щее вправу: сидячи на ліжку, підняти руку догори до. відмови з хворого боку, потім – із здорового боку, роблячи глибокий вдих, опускаючи руку, – видих.
Дихання бажано заглиблювати одночасно з підйомом руки на хворій стороні, оскільки розтягування плеври, розкриття «люків», распо­ложенных в ній, на тлі глибокого вдиху сприятиме швидкому розсмоктуванню ексудату (при ексудативному плевриті) і розпрямленню легені.
Надалі фізичні вправи виконують в початковому положе­нии сидячи на стільці і стоячи, руки на голові або підняті вгору у фазі вдиху. При цьому нахил тулуба в здорову сторону на затриманому диханні сприяє кращому розпрямленню хворого легені і боротьбі як з патологічними, так і з фізіологічними ателектазами. При нахилах тулуба убік з фіксацією або підйомом вверх протилежної руки під час вдиху посилення дихання найбільш виражене в нижніх відділах легенів на стороні піднятої руки. Дихальні вправи слід робити ритмічно, з поступовим вдихом і видихом.
При поліпшенні стани виконують прості гімнастичні упраж­нения для верхніх і нижніх кінцівок, тулуба у поєднанні з ритмічним і глибоким диханням. Крім того, використовують звичайну ходьбу із зміною темпу і дихальні вправи.
Після ліквідації основних симптомів сухого плевриту об’єм ЛФК значно розширюють. Рекомендують щоденну уранішню гигиениче­скую гімнастику, прогулянки, терренкур, веслування, ігри, в зимовий час при безвітряній погоді – лижі і ковзани.
Хворим, що перенесли плеврит, після виписки із стаціонару слід продовжувати заняття лікувальною гімнастикою. Корисне гартування: облива­ние, обтирання водою кімнатної температури, ходіння босоніж по воді і так далі
медична элементология . Ліки, бабуся народна медицина. Портал про медицину.